Попались, которые... Антитела. 
Очередной очень спонтанный перевод. Особое "спасибо" авторам текста за два потрясающих момента: "сонце облизує вікно" (ну очень странный поэтический образ!) и "скажи мені, в котрій" (я думаю, все-таки имелось в виду "вкотре"). Но в целом, конечно, перевод получился столь же интересный, как и оригинал.
Оригинал
Моїми руками ти так часто малюєш мінор
Моїми думками ти так нагло мовчиш слова
Моїми піснями ти даруєш собі любов
І образ твій в дзеркалі схожий, ніби я
І коли зранку сонце облизує вікно
Благаєш віддатися йому в останній раз
Скажи мені, в котрій посиплеться доміно
І скільки загадано світла для нас
Мені тебе мало
І все це так дивно
Я дивлюся в очі
Дзеркальній людині
Мені тебе мало
Напитися хочу
Людина із дзеркала
Закохана в осінь
Зелені-зелені краплі дивляться в мій бік
Мовчать в мою сторону і ловлять мій такт
Такі неприкаяні, як місяць на зорі
Та й далі нескорені, в кожен новий акт
Мені тебе мало
І все це так дивно
Я дивлюся в очі
Дзеркальній людині
Мені тебе мало
Напитися хочу
Людина із дзеркала
Закохана в осінь
Перевод
Моими руками ты так часто рисуешь минор
Моими раздумьями так нагло молчишь слова
Моими мотивами ты даришь себе любовь
И образ твой в зеркале, словно это я
И когда утром солнце будет лизать окно,
Попросишь ему ты отдаться в последний раз
Скажи мне, в какой раз посыпется домино
И сколько загадано света для нас
Мне так тебя мало
И это так странно.
В глаза посмотрю я,
А взгляд мой зеркальный.
Мне так тебя мало
Напиться бы вдоволь.
Персона из зеркала,
Влюбленная в осень.
Зеленые капли, направленные ко мне,
Молчат в мою сторону и ловят мой такт.
Они неприкаянны, как месяц на заре
И вновь непокорны, в очередной акт.
Мне так тебя мало
И это так странно.
В глаза посмотрю я,
А взгляд мой зеркальный.
Мне так тебя мало
Напиться бы вдоволь.
Персона из зеркала,
Влюбленная в осень.