Это была одна бессонная ночь...

ИНОЙ

Свет? Нет, не свет -
Странный отблеск немого огня.
Он снова здесь,
Снова жаждет решать за меня.
Нет, не смотреть!
В зеркалах угасает заря...
Кто в них застыл?
Кто живет в них: он или я?
Стынет свет, слепит тьма,
Разрушаю, творя -
Дай мне силы.
С тобой смогу коснуться самой древней тайны,
Но нам с тобой
Проклятьем имя суждено - Иной.

Ночь настает,
Сердце раня осколками дня.
Тьма правит бал -
Кто-то снова сильнее меня.
Жизнь? Нет, не жизнь.
Эту фальшь мельком разглядя
Прочь, прочь беги!
Но нельзя убежать от себя.
Мне с тобою не жить и не жить без тебя,
Так дай мне силы.
Мы два крыла подобной солнцу синей птицы,
Но нам с тобой
Проклятьем имя суждено - Иной.

Стынет свет, слепит тьма,
Разрушаю, творя -
Не для себя.
Мне с тобою не жить и не жить без тебя -
Так дай мне силы.
С тобой смогу коснуться самой древней тайны,
Но нам с тобой
Проклятьем имя суждено - Иной.
Мы два крыла подобной солнцу синей птицы,
Но нам с тобой
Проклятьем имя суждено - Иной.

ЧУЖИЙ

Світло чи ні?
Дивний відблиск німого вогню.
Знову тут він
Прагне волю тримати мою.
Ні, не дивись!
В дзеркалах догорає зоря...
Хто в них застиг,
Хто живе в них: він а чи я?
В цю сліпучу пітьму,
Зруйнувавши, творю -
То дай же сили.
Удвох пізнаєм найдревнішу таємницю.
З тобою нам
Чужий - прокляттям випало ім'я.

Ніч настає,
Серце ранить уламками дня.
Править пітьма -
Знову хтось ще сильніший, ніж я.
Чи це життя?
Цю підробку розгледівши вмить,
Геть, геть біжи,
Та не можна від себе втекти.
Нам окремо не жити й не жити разом,
То дай же сили.
Ми два крила у диво-птаха, що як сонце.
З тобою нам
Чужий - прокляттям випало ім'я.

Світло тане в пітьму,
Зруйнувавши, творю -
Та не собі.
Нам окремо не жити й не жити разом,
То дай же сили.
Удвох пізнаєм найдревнішу таємницю.
З тобою нам
Чужий - прокляттям випало ім'я.
Ми два крила у диво-птаха, що як сонце.
З тобою нам
Чужий - прокляттям випало ім'я.