Все те же Флер. И в планах, кроме Отречения, еще одна песня.
В этом переводе кое-где пришлось совсем менять слова ради сохранения смысла. Текст вообще оказался довольно сложным.

Оригинал

Деревья меняют листья,
Змеи меняют кожу.
Приходит циклон, и ветер
Меняет своё направление.
Как плавно перетекают
Друг в друга зыбкие формы.
Похоже, ты и не заметил,
Как совершил отречение...

И стоит лишь отвернуться,
А небо уже другое.
И всё, что казалось бесспорным,
Поставлено под сомнение.
А нимбы бледнеют и гаснут,
И трепет по капле уходит.
Осталось совсем немного
И ты совершишь отречение...

А есть ли на свете
Цветы, что не вянут,
Глаза, что на солнце
Глядят и не слепнут?
И есть ли на свете
Те дивные страны,
Где нимбы не гаснут,
Где краски не блекнут?

Как медленно и незаметно
Смещаются стороны света.
Моря, острова, континенты
Меняют свои очертания.
И каждый импульс подвержен
Невидимым превращениям,
И каждому атому счастья
Отмерен свой срок заранее...

А есть ли на свете
Цветы, что не вянут,
Глаза, что на солнце
Глядят и не слепнут?
И есть ли на свете
Те дивные страны,
Где звёзды не гаснут,
Где краски не блекнут?

Перевод

Дерева змінюють листя.
Змії міняють шкіру.
Приходить циклон, і вітер
Вже іншою дме стороною.
Стікаються одне в одне
Мінливі контури й риси.
Здається, ти сам не помітив,
Коли відречення скоїв.

І варто лиш відвернутись,
А небо вже інше зовсім,
І що було беззаперечним,
Ваганнями непокоїть.
І бліднуть німби й згасають,
Тремтіння по краплі зникає.
Лишилось ще зовсім трохи,
І ти відречення скоїш.

Чи є десь на світі нев'янучі квіти?
Чи очі такі, що від сонця не сліпнуть?
Чи є десь на світі ті дивні країни,
Де німби не гаснуть, де барви не бліднуть?

Повільно і так непомітно
Зсуваються сторони світу.
Морів, островів, континентів
Міняється розмежування.
І кожен імпульс щомиті
Під дією перетворень,
І кожному атому щастя
Відміряно строк існування.

Чи є десь на світі нев'янучі квіти?
Чи очі такі, що від сонця не сліпнуть?
Чи є десь на світі ті дивні країни,
Де зорі не гаснуть, де барви не бліднуть?