Мне понравилось переводить Флер.

Оригинал

Каждой ночью без сна,
Поднимаясь со дна,
Кувшинки грустят.
Не узнает луна,
Как глубока глубина,
Кувшинки молчат.
Незаметно в течение вовлечены
Очевидцы и пленники тайн глубины.

Я знаю, что ты знаешь,
Что я знаю, что ты знаешь.
И ты скрываешь то, что я скрываю,
Что ты скрываешь.
Мы наблюдаем, стоя в темной нише.
Чужие сны не делают нас ближе.

Постоянно вдвоём, постоянно идём
Среди минных пустынь.
Каждый в мыслях один, но зато невредим,
Исступлённо молчим.
Стоит только шагнуть, о тропинке забыв,
Будет странных эмоций безудержный взрыв.

Я знаю, что ты знаешь,
Что я знаю, что ты знаешь.
И ты скрываешь то, что я скрываю,
Что ты скрываешь.
Мы наблюдаем, стоя в темной нише.
Чужие сны не делают нас ближе.

Из глаз в глаза, из глаз в глаза,
Без жеста и без слова
Улыбкой сфинксы незаметно
Обменялись снова.
В пустыне оказались мы случайно,
Обязаны хранить чужие тайны.

Так мы втянуты в вечность.
И вместе, и врозь,
Накануне и впредь.
Чтобы лучше секреты хранить, нам пришлось
Окаменеть.
Мы не сможем уснуть, мы не сможем забыть,
Но попробуй у сфинксов о чём-то спросить.

Я знаю, что ты знаешь,
Что я знаю, что ты знаешь.
И ты скрываешь то, что я скрываю,
Что ты скрываешь.
Мы наблюдаем, стоя в темной нише.
Чужие сны не делают нас ближе.

Из глаз в глаза, из глаз в глаза,
Без жеста и без слова
Улыбкой сфинксы незаметно
Обменялись снова.
В пустыне оказались мы случайно,
Обязаны хранить чужие тайны.

Перевод

Кожна ніч як одна.
Виринаючи з дна,
Латаття не спить.
Місяць в небі не зна,
Що це таке - глибина.
Латаття мовчить.
Непомітно й нечутно затягнуте в плин,
Очевидець і в'язень таїн глибин.

Я знаю, що ти знаєш, що я знаю, що ти знаєш,
І ти ховаєш те, що я ховаю, що ти ховаєш.
Спостерігаєм мовчки в темній ніші.
Від снів чужих ми не стаємо ближчі.

Ми постійно удвох, ми постійно йдемо
Серед мінних пустель.
У думках сам на сам, зате кожен без ран,
Мовчимо про усе.
Але варто звернути одному із нас,
І нестримні емоції вибухнуть враз.

Я знаю, що ти знаєш, що я знаю, що ти знаєш,
І ти ховаєш те, що я ховаю, що ти ховаєш.
Спостерігаєм мовчки в темній ніші.
Від снів чужих ми не стаємо ближчі.
І від очей і до очей, без жесту і без слова
Усмішки сфінксів непомітно промайнули знову.
В пустелі випадково ми зійшлися,
Охороняємо не наші таємниці.

Так ми втягнуті в вічність,
Окремо й разом,
І донині, й завжди.
Скам'яніли, щоб краще секрети було
Нам берегти.
Нам забути й заснути навік не вдалось,
Але спробуй у сфінксів спитати про щось.

Я знаю, що ти знаєш, що я знаю, що ти знаєш,
І ти ховаєш те, що я ховаю, що ти ховаєш.
Спостерігаєм мовчки в темній ніші.
Від снів чужих ми не стаємо ближчі.
І від очей і до очей, без жесту і без слова
Усмішки сфінксів непомітно промайнули знову.
В пустелі випадково ми зійшлися,
Охороняємо не наші таємниці.