Это Флер. Случайно попалось на ютубе видео с текстом, до этого я даже не слышала такую песню. Текст сразу же цепанул, и я сразу же, в едином порыве вдохновения, сделала перевод. Как всегда, не знаю, зачем это... творческий склад ума ищет себе работу. :)
Вот как сразу перевелось, так я и оставила, ничего не меняла, и пусть так и будет.

ОРИГИНАЛ

Я видела это во сне,
Как цветы умирают в огне,
Пепла лёгкого лепестки
Распадаются на куски.
Пепелинки, пепельный снег
Тёплый воздух уносит вверх.
Только так долетают до рая,
До легчайшего пепла сгорая.

Это был случайный ожог
И земля ушла из-под ног.
Ты пепел, я пепел.
Нас друзья, убитые горем,
Со скалы развеют над морем.
Ты пепел, я пепел.

Я видела это во сне:
Умирает бумага в огне,
Беззащитные письма летят
В красно-жёлтый трепещущий ад.
Пепел - это для них навсегда,
Слишком рано выходит звезда,
В обгоревшие клочья небес.
Ну а я зачем ещё здесь?

Это был случайный ожог
И земля ушла из-под ног.
Ты пепел, я пепел.
Нас друзья, убитые горем,
Со скалы развеют над морем.
Ты пепел, я пепел.

[...Красный цветок исторгает из себя
Ядовитые брызги безудержных чувств.
Страсть, дикая огненная страсть,
Как жгучая лава, как раскалённая стрела...]

Всё на месте - цветы и трава,
Ты сгорел - я осталась жива.

Я учусь грустить, улыбаясь.
слишком много печальных историй,
Разветвляясь и пересекаясь,
Все они ведут в крематорий.

Это был случайный ожог
И земля ушла из-под ног.
Ты пепел, я пепел.
Нас друзья, убитые горем,
Со скалы развеют над морем.
Ты пепел, я пепел.

ПЕРЕВОД

Я бачила це уві сні
Квіти так помирають в вогні.
Легко попелу пелюстки
Розпадаються на шматки.
Попелястий в повітрі сніг
Теплий вітер угору ніс.
Лиш тоді долітають до раю,
Як у попіл найлегший згорають.

Випадково ми обпеклись,
І земля втікала кудись.
Ти попіл, я попіл.
Наші друзі, знищені горем,
Нас зі скель розвіють над морем.
Ти попіл, я попіл.

Я бачила це уві сні:
Помирає папір у вогні.
У червоне пекло листи
Так беззахисно мовчки летять.
Попіл - це для них назавжди.
Надто рано виходить зоря
У обпалене неба шмаття.
А навіщо ж тут іще я?

Випадково ми обпеклись,
І земля втікала кудись.
Ти попіл, я попіл.
Наші друзі, знищені горем,
Нас зі скель розвіють над морем.
Ти попіл, я попіл.

Червоний цвіт вивергає із себе
Отруєні бризки нестримних чуттів.
Пристрасть, дика вогненна пристрасть,
Як пекуча лава, як розпечена стріла.

Все на місці - і квіти, й трава.
Ти згорів, я зосталась жива.

Вчуся я всміхатись в тужінні.
Забагато журливих історій.
Розгалуження їх і сплетіння
Всі разом ведуть в крематорій.

Випадково ми обпеклись,
І земля втікала кудись.
Ти попіл, я попіл.
Наші друзі, знищені горем,
Нас зі скель розвіють над морем.
Ти попіл, я попіл.