Последний запланированный перевод Флер.
Оригинал
Я незаметно на дереве в листьях
Наполняю жизнь свою смыслом,
Пряду свою тонкую нить.
Нас очень много на дереве рядом,
И каждый рожден шелкопрядом,
И прядёт свою тонкую нить.
А моря до краёв наполнялись по каплям,
И срослись по песчинкам камни,
Вечность это, наверно, так долго.
Мне бы только мой крошечный вклад внести,
За короткую жизнь сплести
Хотя бы ниточку шёлка.
Кто-то в паутину религий попался,
Кто-то бредит пришельцами с Марса,
Я пряду свою тонкую нить.
Кто-то открывает секрет мироздания,
Кто-то борется с твёрдостью камня,
Я пряду свою тонкую нить.
А моря до краёв наполнялись по каплям,
И срослись по песчинкам камни,
Вечность это, наверно, так долго.
Мне бы только мой крошечный вклад внести,
За короткую жизнь сплести
Хотя бы ниточку шёлка.
Я не умею чего-то ещё, я маленький червячок,
Мир безумный проносится мимо,
А мы создаём своими руками
Невесомые тонкие ткани,
Красота вполне ощутима.
А моря до краёв наполнялись по каплям,
И срослись по песчинкам камни,
Вечность это, наверно, так долго.
Мне бы только мой крошечный вклад внести,
За короткую жизнь сплести
Хотя бы ниточку шёлка.
Перевод
Я непомітний на дереві в листі.
Я життя наповнюю змістом -
Пряду свою нитку тонку.
Нас тут на дереві дуже багато,
Кожен створений шовкопрядом
І пряде свою нитку тонку.
А моря наповнялись по крапелині,
І з піщинок зрослось каміння.
Вічність це, напевно, так довго.
Мені б тільки маленьку користь внести,
За коротке життя сплести
Єдину ниточку шовку.
Дехто в павутиння релігій попався,
Дехто марить прибульцями з Марса -
Я пряду свою нитку тонку.
Дехто пізнає цей світ докорінно,
Хтось долає упертість каміння -
Я пряду свою нитку тонку.
А моря наповнялись по крапелині,
І з піщинок зрослось каміння.
Вічність це, напевно, так довго.
Мені б тільки маленьку користь внести,
За коротке життя сплести
Єдину ниточку шовку.
Я більш не вмію робити ще щось,
Я крихітний черв'ячок
Світ шалений вирує навколо.
Та ми власноручно створюєм дивні
Невагомі і ніжні тканини,
І краса відчутна чудово.
А моря наповнялись по крапелині,
І з піщинок зрослось каміння.
Вічність це, напевно, так довго.
Мені б тільки маленьку користь внести,
За коротке життя сплести
Єдину ниточку шовку.